Суббота, Мая 27, 2017
   
TEXT_SIZE

Фундаментальним завданням СБУ і СЗР є демонтаж розвідувально-підривних платформ спецслужб Кремля на території України та за її межами. Класичним проявом бездіяльності СБУ щодо недопущення антидержавних дій московинів є публікація антиукраїнських матеріалів у книзі Світлани Варшавської «Учебник ненормативной лексики английского языка» (“Агентство Светланы Варшавской”, 2014; ISBN: 978-617-655-083-9), та їх розповсюдження через мережу авторитетних українських книгарень.

 

Подробнее  

Енергія «з повітря» – гроші на вітер

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Майже п’ятнадцять років на шляху до енергетичної незалежності: реалії розвитку вітчизняної «зеленої» галузі енергетики, тарифна підтримка і преференції для отримання енергії «з повітря» показують, що гроші було викинуто на вітер.

Влітку поточного року заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості Олександр Светелік закликав українців економити електричну енергію та навіть не вмикати кондиціонери, мотивуючи це тим, що існує розбаланс – перевищення споживання над виробництвом електричної енергії.  Але ми всі знаємо, що якраз влітку на повну силу працюють «зелені» виробники – сонце в зеніті, та енергія вітру також використовується без-будь-яких обмежень. Дні стають довше, а тому немає потреби в освітленні різних об’єктів (від транспорту і промислових споруд до житла). Природньо, що влітку завжди тепло, а тому немає потреби в опаленні помешкань та виробничих об’єктів. Літо також є часом відпусток і канікул, а тому менше використовується громадський електротранспорт тощо.

Отже, влітку дефіциту електроенергії за нормального стану речей природньо бути не може за жодних обставин.

З 2013 року (майже півтора десятки років) в Україні діє Закон «Про альтеративні джерела енергії» за яким виробникам альтернативної електроенергії надаються всі можливі преференції та пільги, зокрема, у формі пільгових тарифів на електричну енергію.

Так, слід звернути увагу, наприклад, на постанову НКРЕКП від 06 серпня 2015 року № 2140 «Про встановлення  на липень 2015 року тарифів на електричну енергію, продану в Оптовий ринок електричної енергії України виробникам, яким НКРЕКП встановила «зелений» тариф та додатковий платіж для компенсації недоотриманих коштів» (дивимося позицію 72: для Березівської ГЕС було встановлено тариф на рівні понад 50 гривень за 1 кВт*год, тобто, в сто разів більше, аніж сплачували в той період за придбану електроенергію споживачі – фізичні особи).

Протягом аналогічного ж періоду (літо поточного року) в Чилі (за всіма класифікаціями – країні третього світу) електроенергія стала безкоштовною внаслідок перевищення її виробництва через бурхливий розвиток альтернативної (передусім, сонячної) енергетики.

Така ж ситуація спостерігалася навесні та влітку 2016 року в Німеччині (яка знаходиться практично в тих саме кліматичних умовах, як і Україна): за умовами правил споживання споживачів закликали підвищити споживання електроенергії через її надмірне виробництво (частка альтернативної електроенергії сягнула 87% від виробництва) та навіть, як твердять деякі ЗМІ – доплачували споживачам за те, що вони «спалюють» зайву електроенергію.

У зв’язку з цим постає питання: що ми не так робимо і чому в один і той саме період у всьому світі (незалежно від рівня розвитку технологій, кліматичних умов і загального розвитку суспільства) існує надвиробництво електроенергії за «провини» альтернативних виробників, а в Україні – навпаки, спостерігається діаметрально протилежна ситуація – дефіцит?

Можливо, не варто так вже «носитися» з альтернативними виробниками за існуючими у нас схемами перехресного субсидування, спонсорства та підтримки, оскільки це аж ніяк на сприяє розвитку енергетики а лише «вимиває» кошти, які можна було б набагато більш ефективно використати на розвиток і вдосконалення роботи підприємств «класичної» генерації, зокрема на заходи з підвищення рівня їх технологічної безпеки, а також на модернізацію? Що взагалі робити?

Який сенс Україні підтримувати альтернативних виробників, які за півтора десятки років не досягли жодних результатів, які можна було б вважати більш-менш вагомими для енергетичної незалежності України, а лише експлуатують надані їм захмарні «зелені» тарифи, які, зрештою, перекладаються на  пересічних споживачів?

Чому споживачі повинні оплачувати чиїсь безглузді забавки, що наочно довели свою непрактичність і неефективність, а є лише поживою для того, аби банального розкрадали кошти (а розкрадання очевидне – схема існує, але на виході толку з неї мало, бо існує дефіцит електроенергії, безспірний та очевидний)?

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Поиск человека

Полезная информация

Устраиваемся на работу

Казалось бы, все приемы нечистых на руку работодателей давно известны. Тем не менее мошенники на рынке труда не переводятся, а компании-однодневки появляются каждый день. По мнению юристов, не последнюю роль в этом играют сами работники, которые соглашаются на любые условия работодателя и тем самым дают компаниям возможность продолжать нечестную игру.  

ВНИМАНИЕ!

Администрация сайта может не разделять точку зрения авторов и за содержание публикаций ответственности не несет! 

 Убедительная просьба соблюдать нормы вежливости и не подписываться чужими именами. 

С целью сохранения свободы слова комментарии НЕ МОДЕРИРУЮТСЯ!

Перепечатка материалов "ГОВОРИ" в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.

Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание адреса нашего ресурса в виде гиперссылки.

Login