Среда, Февраля 22, 2017
   
TEXT_SIZE

17-18.02.2017 року представники видавництв «Основи» та «Темпора» прийняли участь у двох різних заходах із залученням ЗМІ стосовно стану справ та перспектив України. Представник «Основи» Б.Павличко надала інтерв’ю 18.02.2017 року «5 каналу» у проекті «Рандеву» з ведучою Я.Соколовою. Представник «Темпори» презентувала в «Книгарні Є» спільно з автором Й.Голслахом видану українською мовою книгу «Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі».

Подробнее  

ЯК УКРАЇНСЬКІ ВИДАВНИЦТВА ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА КРЕМЛІВСЬКИЙ РУПОР

Скандалы

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

17-18.02.2017 року представники видавництв «Основи» та «Темпора» прийняли участь у двох різних заходах із залученням ЗМІ стосовно стану справ та перспектив України. Представник «Основи» Б.Павличко надала інтерв’ю 18.02.2017 року «5 каналу» у проекті «Рандеву» з ведучою Я.Соколовою. Представник «Темпори» презентувала в «Книгарні Є» спільно з автором Й.Голслахом видану українською мовою книгу «Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі».

 

СТРАТЕГІЯ ДІЙ УКРАЇНИ ДЛЯ ДЕОКУПАЦІЇ ДОНБАСУ

Полезное

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Наступні кроки олігархату і Кремля по окупації Донбасу: після легалізації терористичних паспортів, визнання «незалежності» «ДНР» і «ЛНР», «проведення референдуму» щодо приєднання до Московії та «прийняття відповідного рішення» Держдумою Московії.


Створення єдиного українського державного простору без преференцій будь-якому регіону в «особливому статусі» має базуватись на повному демонтажі олігархічних і кремлівських платформ. Їхній бізнес має бути негайно проданий підприємцям, які спроможні реалізовувати сучасні соціальні стандарти.

Реальним захистом від кремлівського тероризму має бути розбудова реальної стіни від окупованих нею територій. Інформаційна та економічна блокада з боку України та міжнародної спільноти Московії, олігархату та окупованих ними територій має деморалізувати Кремль, терористів і стимулювати мешканців окупованих територій до їх звільнення.

Дії центральної і місцевої влади в Україні мають оцінюватись через щоденні кроки по побудові сильної держави на основі модернізації і деолігархізації. Насамперед це стосується демонтажу олігархічних платформ в СБУ, МВС, ГПУ, ДФС та судовій і інформаційній гілках влади.

Сутність для України «Мінських домовленостей». Точне політичне рішення завжди передбачає розумне співвідношення вигод, поступок, переваг, компромісів, пауз, втрат і жертв. Мінські угоди можна вважати альтернативою кровопролиття, але їх не можна сприймати як "безальтернативне рішення" (як це подає влада). МУ можуть розглядатися як механізм досягнення мети, але їх виконання не наближає головної мети — встановлення миру на Сході країни, деокупації та реінтеграції відторгнутих територій.

Вигідність для Кремля виконання Україною «Мінських домовленостей». «…Важлива деталь, про яку чомусь багато хто забуває: домовленості, досягнуті в білоруській столиці два роки тому, були нікчемні, з погляду права. Певної юридичної спроможності вони набрали тільки після прийняття відповідної резолюції Ради безпеки ООН, до основи якої було покладено МУ. Проте ініціювала прийняття цього документа саме Росія. Саме Кремлю вигідне виконання Мінських угод.

Непотрібність для України виконання «Мінських домовленостей». У самій Україні реалізація мінського плану не потрібна майже нікому (окремих олігархів до розрахунку не беремо). Для держави це означає легітимацію бандитського режиму, який де-юре фінансуватиметься Україною без фактичного контролю над територіями і державним кордоном. Для еліт це означає необхідність (із ризиком для власної репутації та політичного рейтингу) пояснювати, чому Київ після тривалих кровопролитних боїв, втрат і принижень змушений погоджуватися на те, що Москва пропонувала йому ще у 2014-му. Особисто для Порошенка це означає "електоральний додаток", який може поставити хрест на його мріях переобратися на другий термін. Для системи державного управління це означає серйозний удар, після якого вона не зможе (швидше за все) оговтатися.

Філософія України за «Мінськими домовленостями». Реалізація мінського плану тягне за собою фактичну федералізацію України. "Особливий порядок здійснення місцевого самоврядування" насправді означає спеціальний статус окремої території, який вона відвоює, у прямому й переносному сенсах цього слова. Жителі звільнених територій мають право поставити резонне запитання: чому ті, хто боровся з українською владою зі зброєю в руках, отримали ширші права, ніж ті, хто демонстрував їй лояльність? Миколаївська, Кіровоградська, Запорізька, Волинська, Чернігівська, будь-яка інша область має право запитати, чому регіон, що, фактично, контролюється ззовні і, м'яко кажучи, недружньо налаштований до Центру, наділений більшими повноваженнями та більшою фінансовою підтримкою, ніж вони. Ветерани АТО поставлять риторичне запитання: за що вони билися на передовій?..

Неспроможність «Мінська». Неспроможність "Мінська" очевидна всім. Питання — про його подальшу долю. До моменту, коли Білий дім і Кремль дозріють до обміну рацпропозиціями, Київ повинен мати готову власну стратегію реінтеграції Донбасу, що передбачатиме наявність планів A, B, C, D, E, F... Заплановану зустріч глав зовнішньополітичних відомств США і України було перенесено з цілком зрозумілої причини. Тіллерсон хотів почути Лаврова, перш ніж послухає Клімкіна. Сподіватимемося, що діалог глави американського Держдепу і керівника українського МЗС не буде зведено до традиційного набору прохань. На фронті ми поки що не можемо перейти від оборонної стратегії до наступальної, від позиційної війни до маневреної. На дипломатичному фронті ми зобов'язані зробити це саме зараз. Доки сировина роздумів не перетворилася на готовий продукт рішень.

Оцінка «Мінська» з точки зору інтересів України. Відмова від "Мінська" є єдино розумною альтернативою. Передбачає повернення Києву статусу суб'єкта і, теоретично, передбачає зменшення втрат — матеріальних та людських. Але тільки у тому випадку, коли таке рішення буде підкріплене альтернативним планом. Мінські угоди не здатні зупинити війну. Не здатні навіть у разі повного їх виконання всіма сторонами (що малоймовірно). Мінські угоди не відкривають дорогу до виборів в ОРДЛО. Одкровення німецького посла в Україні та дипломатична підтримка його висловлювань МЗС ФРН означає тільки те, що навіть дипломати почали називати речі своїми іменами: "ви підписали "Мінськ" — проводьте вибори". Насправді ж провести в ОРДЛО вибори — нормальні, схожі на демократичні, — можна не раніше, ніж через п'ять років після реального закінчення бойових дій. Дай Боже, щоб доти затяглися рани, вщухнув біль у серцях, зникла ненависть у головах. Дай Боже, щоб доти було розміновано бодай частину території, напхану розтяжками, мінами, снарядами.

Небажання Московії поважати територіальну цілісність України. Українські політики пропонують різні, у чомусь наївні, у чомусь — виправдані механізми невійськового вирішення конфлікту на Сході країни. Десегментація ОРДЛО; продовження повноважень місцевих органів самоврядування, обраних у 2010 р., і фіксація їх як суб'єктів переговорного процесу; створення перехідних місцевих (як варіант — військово-цивільних) адміністрацій; призначення голів неконтрольованих регіонів за погодженням із Москвою та Києвом; введення тимчасових міжнародних адміністрацій під егідою ООН, що спиралися б на силу інтернаціонального військового контингенту, і багато іншого. Всі ці плани впираються в одну серйозну і поки що нездоланну перешкоду — небажання Москви виконувати жоден із цих сценаріїв. Доки вони впевнені у власних силах, вони не сумніваються, що отримають додаткові важелі впливу на Київ після винесення вердикту Лондонського та Стокгольмського судів. Вони ще не дограли з Трампом.

Висновки. Розробка стратегії і тактики дій України. Резюмуємо. Як мінімум, до травня міжнародної ясності в українському питанні не буде. Ми мусимо використати цей час, щоб підготуватися (обґрунтувавши для союзників і противників) до найбільш розумного сценарію. Оскільки ні в українському суспільстві, ні в українських елітах немає єдиного підходу до вирішення питання Донбасу; оскільки ми не здатні на масштабно-визвольну операцію і залежні від зовнішніх чинників у політиці дипломатичного тиску — Київ повинен розробити тактику і стратегію багаторічної послідовної деокупації й реінтеграції.

Першочергові кроки України. Першим кроком має стати вихід із Мінського процесу, але тільки після того, як усі відповідні структури розроблять і погодять відповідний тривалий, багаторічний, докладний, ретельний план. В його основу має лягти зрозуміле для нас і для союзників твердження, що припинення вогню на лінії розмежування в нинішніх умовах неможливе в принципі. А без цього неможливе навіть умовне дотримання Мінських угод. Відмова від мінських домовленостей має передбачати юридичне визнання неконтрольованих територій окупованими, з одночасною подачею в усі міжнародні інстанції позовів, які базуватимуться на документальному підтвердженні фактів російської агресії.

Україна має визнати очевидне. Ми мусимо визнати очевидне: — Україна не може і не зможе найближчим часом взяти відторгнуті території під свій контроль ні дипломатичним, ні військовим способами; — Україна залишає за собою право вирішувати проблему державного суверенітету і територіальної цілісності всіма доступними їй способами, включно з дипломатичним і військовим. Це наша земля, і нам вирішувати, як саме і коли саме ми будемо її повертати (розмови про "суто дипломатичне вирішення проблеми Донбасу — від лукавого. Тим більше в умовах гібридних воєн. У 2016 р. один високопоставлений офіцер у приватній розмові дуже точно прокоментував заяву Верховного головнокомандувача про "безальтернативність мирного шляху": "Якщо все буде вирішуватися світом, то якого біса ми тут робимо?"); — Україна готова прийняти всіх жителів окупованих районів, забезпечивши їх необхідними засобами до існування, допомогою в отриманні житла і працевлаштування. Україна просить вибачення в тих, хто вимушено залишився на територіях, де-факто контрольованих Москвою, і обіцяє використати всі доступні засоби для їх комунікації з Батьківщиною в умовах необхідних соціальних, транспортних і економічних обмежень, які буде запроваджено після юридичного визнання цих територій окупованими. Україна не може дозволити собі запропонувати новий формат, просто відмовившись від мінського. Україна має зважитися на визнання територій окупованими, припинення торгівлі та спорудження реальної, а не паперової стіни. Заяви перших державних осіб про те, що економічна безпека України прямо залежить від діяльності підприємств, які функціонують на окупованих територіях, — це вирок державності. Який поки що можна оскаржити. Рішення РНБОУ про диверсифікацію джерел надходження енергоносіїв, заяв тодішнього генпрокурора України про кримінальну відповідальність за "торгівлю з терористами" та давніх полум'яних спічів Юрія Луценка ніхто б не згадав, якби не нинішня блокада сполучення з ОРДЛО. Ми або наводимо порядок у вітчизняній енергетиці, або визнаємо свою капітуляцію. Ми або проводимо реформи, стаємо успішними, або повертаємося в зону контролю Москви, — на що прозоро натякав голова МЗС РФ Сергій Лавров останніми днями. Юридичне визнання територій окупованими; припинення будь-якого сполучення з неконтрольованими районами; встановлення терміну й умов переїзду громадян на територію "великої" України; нормальне забезпечення всім необхідним внутрішньо переміщених осіб — запорука успіху політики Києва. Влада просто списує всі свої проблеми на війну. Але якщо вона не здатна відновити керованість, забезпечити робочі місця (а не заплющувати очі на "зайнятість" громадян у системі поставок і збуту контрабанди), то вона не влада.

Завдання України. Україна приречена поставити не фіктивну, а реальну стіну на сьогоднішній лінії розмежування. Через сукупність таких причин:

1. Київ не контролює, а мусить контролювати лінію розмежування, убезпечивши себе від проникнення в країну будь-якої погані — контрафактного тютюну, неврахованого товару, зброї, наркотиків, ДРГ. Можна скільки завгодно говорити про "істотне зниження" корупції й непрозорості (як це описано в програмах профільного відомства), проте якщо там не буде бетонного паркану і наказу стріляти на ураження, вона сочитиметься або литиметься потоком — залежно від ситуації на фронті;

2. Відмовившись від "Мінська" (за умови існування власного реалістичного плану), Київ повертає собі суб'єктність у переговорах про майбутнє неконтрольованих територій. "Мінськ" примусив нас визнати Росію фактичним учасником переговірного процесу, що юридично заперечує її очевидну роль у веденні війни. Перш ніж Україна зафіксує статус-кво, Київ має обґрунтувати необхідність такого кроку;

3. В нинішніх умовах, коли Москва не дотримується "лінії 19 вересня", а державний кордон (попри докори ОБСЄ і вимоги Мінських угод) є "чорною дірою", через яку безперешкодно "течуть" боєприпаси, озброєння та бойовики, у Києва є всі підстави порушувати питання про неспроможність виконання Мінських угод, незалежно від того, хто і як їх трактує. Абсолютно очевидно, що нинішня лінія розмежування передбачає неможливість тривалого припинення вогню та нереальність відведення важких озброєнь;

4. Конфлікт на Сході України не має аналогів. Будь-яке інше протистояння в будь-якій точці земної кулі фіксує розбіжності — національні, релігійні, мовні et cetera. Умиротворення на Донбасі можливе, але не за півночноірландським, карабаським, придністровським, косовським чи будь-яким іншим сценарієм. Житель Горлівки, який вирушає на роботу в Новгородське, чи житель Новгородського, який вирушає на роботу в Горлівку, — не відрізняються один від одного. Їхнє єдине бажання — "щоб перестали стріляти". Погоджуючись на проект "Стіна", влада має це враховувати. Київ повинен відрізати окуповані території безжалісно, розуміючи, що не має права відрізати їх надовго;

5. "Мінськ" узаконив Москву (фактичного агресора) у статусі миротворця, а лідерів ОРДЛО — як переговірну сторону. Вихід із цього формату дозволяє називати речі своїми іменами: окупантів — окупантами, сепаратистів — сепаратистами;

6. Зведення "Стіни" (формальної як явища і фактичної — як перепони) знижує ризик втрат. Більшість загострень на лінії розмежування були пов'язані з помилковим тлумаченням людьми зі зброєю будь-якої, навіть локальної, навіть ситуативної ескалації. Будь-яка стрілянина супроводжується нервовим очікуванням наступу. По обидва боки. Встановлення стіни, фіксація Україною політики ненападу, можливе створення буферних зон на лінії фронту, як мінімум, тимчасово знизять напругу, зменшать імовірність обстрілів і, як результат, знизять кількість жертв, насамперед серед мирного населення;

7. Факт. Війна дисциплінує війська. Стабільне перемир'я цементує систему національної безпеки. Національна безпека — це не тільки відсутність обстрілів, це — можливість протидіяти незаконному проникненню агентів і ДРГ, встановити чіткий порядок переміщення товарів і вантажів (без чого неможливе припинення переміщення на територію "мирної України" контрабанди та контрафакту). Фіксація війни в її нинішньому стані дозволить "устаканити" лінію фронту і спокійно облаштувати лінію оборони в точках протистояння. Нинішня лінія оборони виглядає багатоярусною, та аж ніяк не ешелонованою, як того вимагає ситуація. Дірки на фронті затикаються з допомогою "пожежних команд", ротація здійснюється не систематично. "Ми чекаємо наступу", — багато разів говорили на фронті командири бойових частин. "Ми очікуємо наступу", — твердили з того боку. Там у це вірять. Вихід із мінського формату, спорудження стіни фіксує нашу готовність не вдаватися до активних бойових дій упродовж тривалого часу. Теоретично це здатне привести до зменшення обстрілів, ризику ескалації;

8. Мінський формат передбачає взаємну прив'язку умов. Без виходу з Мінських угод неможливо вирішити питання звільнення полонених, заручників, незаконно утримуваних осіб, розширення компетенції міжнародних організацій. Доки існує "Мінськ", Москва спекулює життями людей.

(за матеріалами статті С. Рахманіна «Залісся. «Дзеркало тижня. Україна» №6. 18 лютого — 24 лютого 2017)

 

ПАМ’ЯТЬ ПРО МИНУЛЕ - ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОГО ЗАВТРА

Интересно

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

«Любов до волі – це ненависть до ворогів. Багатовіковий досвід стверджує, що українці мають не лише право, але й обов’язок ненавидіти своїх ворогів. І пред’являти рахунок за їхні злочини». (Я.Дашкевич, «Не ридать, а здобувать…»).

 

ЧОМУ НЕ ВАРТО ПРИНИЖУВАТИСЯ І ПРОСИТИ

Интересно

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Україна, мабуть, єдина держава в усьому світі, де ми, як громадяни, перш ніж отримувати інформації чи послуги у різних сферах (починаючи від приватних та закінчуючи адміністративними), випрошуємо, щоб з нами вели розмову саме українською мовою.

 

600 МЛН. ЄВРОДОПОМОГИ І ЗАГРОЗИ ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

Интересно

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

За експертними оцінками, для створення сучасної лісопереробної галузі України необхідно розгортання 8-10 сучасних підприємств з вартістю кожного з них близько 400 млн. $. Першим кроком для залучення інвесторів в Україну має стати збереження Кабінетом Міністрів України заборони на експорт лісу-кругляку та сприяння у експорті готової продукції з високою часткою доданої вартості, або хоча б з 4-5 класом переробки.

 

БУНТ ОЛІГАРХАТУ І ЛЕГАЛІЗАЦІЯ СЕПАРАТИЗМУ

Интересно

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

17 років потрібно було жителям Німеччини, щоб відійти від божевілля нацистської пропаганди і усвідомити, що з ними сталося. У випадку реального захисту громадян України від системної кремлівської і олігархічної присутності на Донбасі потрібно буде не менше ніж 17 років для усвідомлення подій та власної поведінки. У зв’язку з цим вибори на вражених Кремлем та олігархатом територіях можливі через 17 років. Влада в регіоні має бути представлена військово-цивільними адміністраціями.

   

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

Интересно

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

У цій публікації надам практичні рекомендації батькам, про те, як допомогти юним користувачам залишатися в безпеці в кіберпросторі і уникнути існуючих ризиків. Впевнений, що батькам ці рекомендації будуть водночас цікаві та корисні.

   

МРІЯ ЧИ НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ?

Интересно

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Чи бути в Черкасах новому сміттєпереробному заводу? Приблизна сума коштів, які необхідні для реалізації проекту з його будівництва, становить 80 млн. євро. Однак ці витрати є цілком виправданими, якщо говорити про екологічну безпеку для Черкас і області.

   

ПОДЗВІННЕ ОПЕРАЦІЇ "ВІСЛА"

Интересно

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

28 квітня 1947 р. шість дивізій Війська Польського розпочали виселення українського населення з західних окраїн українських етнічних земель, що в кінцевій фазі Другої Світової війни опинилися в межах Польщі. Це виселення отримало військову назву операції “Вісла”. Операція тягнулася кілька місяців і, практично, закінчилася в жовтні 1947 р. Проводилася вона з великими знущаннями над українцями і з особливою брутальністю.

   

Страница 1 из 59

Поиск человека

Полезная информация

Подводные камни дешевой ипотеки

Программа предусматривает предоставление кредитов на квартиры коммерческими банками под 16% на срок до 15 лет с погашением государством 13%-ной ставки. Однако офисы уполномоченных структур от любителей «шары» почему-то не ломятся. Виной тому тотальное неверие граждан государству, которое в канун выборов обещает поддерживать их потом — добрых полтора десятка лет.

 

ВНИМАНИЕ!

Администрация сайта может не разделять точку зрения авторов и за содержание публикаций ответственности не несет! 

 Убедительная просьба соблюдать нормы вежливости и не подписываться чужими именами. 

С целью сохранения свободы слова комментарии НЕ МОДЕРИРУЮТСЯ!

Перепечатка материалов "ГОВОРИ" в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.

Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание адреса нашего ресурса в виде гиперссылки.

Login